Досліджено специфіку міфологічного осмислення буття в драматургії Лесі Українки у контексті провідних тенденцій вітчизняної та європейської культури кінця XIX - початку XX ст. Базуючись на певних положеннях філософії міфу, розглянуто міф як сталу форму відношення людини до буття, висвітлено причини актуалізації міфосвідомості. Розкрито аналітичні можливості міфологічної критики як спеціального методу дослідження авторського міфологізму, вивчено психологічну природу міфотворчості, світоглядні засади та стильову специфіку авторського міфологізму Лесі Українки. Проаналізовано основні міфоконцепти драматургійної системи Лесі Українки: міфопоетичну основу феміністичної проблематики, зміст авторського осмислення архетипів Месії та Великої Матері, моменти актуалізації міфосвідомості в соціальній поведінці, типологію картин сну та сновидінь, міфопоетику часопросторового осмислення.

Получены данные о величине температурной ошибки гематологического анализатора. Обосновано применение определенного соотношения сопротивлений датчика и нагрузки.

Розглянуто створену античним філософом-стоїком концепцію старості, викладено зміст головних розмислів Сенеки щодо духовного життя старіючої людини, а також пов'язаних з цим проблем смерті та суїциду, виявлено специфіку проголошених мислителем принципів "останнього дня" та "благого мислення", з'ясовано значення філософської спадщини Сенеки для сучасної геронтософії.

Висвітлено основні напрямки благодійницької діяльності волонтерів українських церков та релігійних общин у сфері опіки над літніми людьми. Зазначено, що подальша координація дій урядових та громадських організацій, а також розвиток цього виду соціальної роботи, сприятиме покращанню складної геронтологічної ситуації в Україні.

Досліджена релігійна мотивація, яка спонукала утримувати недієздатних літніх осіб в архаїчній та традиційній общинах. Доведено, що у більшості традиційних культур люди були зобов'язані піклуватися простаріючих батьків та старих одинаків, а неповага до літніх осіб розцінювалась як карний злочин, що порушує норми суспільної та релігійної моралі. Зазначено, що врахування тисячорічного досвіду взаємодії зі старіючими членами суспільства сприятиме вибору адекватних культурних стратегій щодо вирішення сучасних соціально-геронтологічних проблем.

Вперше в українському релігієзнавстві здійснено комплексне дослідження в галузі релігійної геронтології. Розглянуто проблеми духовного життя особистості на етапі геронтогенезу, проаналізовано фактори прогресування релігійної свідомості в літньому віці та головні риси реструктуризації релігійності старіючих людей. Здійснено типологічне дослідження релігійно-історичних моделей старості, виокремлено універсальні та варіативні характеристики релігійного-етичного ідеалу пізнього віку, проаналізовано гендерні аспекти релігійної рефлексії старості, з'ясовано історичні витоки та релігійно-світоглядне обгрунтування утримання недієздатних літніх осіб. Досліджено первісні моделі осмислення пізнього віку, міфологічні архетипи старості, розкрито світоглядно-релігійні причини архаїчного геронтоциду. З'ясовано зміст концепту "старість" у слов'янських народних віруваннях, окреслено традиції української етнопедагогіки та громадського догляду за людьм и похилого віку. Описано різноманіття релігійних моделей останнього періоду земного життя людини в етнічних релігіях: давньоєгипетських віруваннях, зороастризмі, індуїзмі, даосизмі, конфуціанстві, синтоїзмі та іудаїзмі. Проаналізовано характер осмислення старості у світових релігіях - буддизмі, ісламі та християнстві. Описано сучасні трансформації традиційних моделей старості в світовій та українській культурах. Обгрунтовано, що релігійний світогляд спрощує проблему вибору способу життя в пізньому віці, оскільки кожне віровчення містить історичний досвід осмислення старості та смерті. Виявлено головні тенденції сучасної геронтософської рефлексії та богословських адаптацій традиційних образів старості до сьогоденних реалій, роль релігійного світогляду у виборі індивідуальної стратегії старіння. Розкрито зміст, напрямки та перспективи діяльності українських і світових релігійних організацій у справах удосконалення системи опіки над літніми людьми та загальної нейтралізації негативних наслідків демографічного старіння населення.